Ще до контексту тулкітів з веб-програмуванням...
... фашизм це... неприємний запах. Саме неприємний запах перекриває всі інші й призводить до бажання втекти, перечекати (закривши ніс) або знищити джерело запаху (будь яким чином).
Соціальні відносини залежать від того, які з сенсорів мають пріоритет у кожної людини. Тому алкоголь робить спілкування жвавішим, бо впливає на сприйняття запаху. І тому фашист себе не вважає фашистом, бо "свій запах не відчувають", лише "сторонній".
Люди змапили сенсори у інше своє життя. Дотик є першим етапом (виживання), запах другим (ієрархія), звук третім (мережа крізь рівні ієрархії), зір четвертим (різноманіття всього одразу).
Синхронізація країни залежить від кількості людей, у яких один з цих сенсорів має пріоритет прийняття рішень.
Тому ієрархія не сприймає помилки, бо то "неприємний запах".
Люди навчилися переносити ту саму поведінку з сенсорів, на інше. Замість запаху тепер є "символи". Замість дотику зображення "текстури".
Так само "поганий запах" перекриває інші, тому "дизайн" це мистецтво створити "запах" що не є неприємним одночасно для багатьох.
Комп'ютери не мають пристрою для формування запахів та дотику (рідко, спеціалізовані), лише звук та зображення. Але не позбавлені тих самих видів дій. Тулкіти створили "однаковий запах" (один дизайн), а веб дозволив кожному сайту мати свій. Однаковий швидко перестають помічати, тому важливо "змінювати запах" (дизайн) періодично. Лінукс на десктопі не буде популярним, бо не має свого одного запаху.
Вся цивілізація, це заточування навколишнього та створеного під сенсори нашого тіла.
